9 березня виповнюється 210 років від дня народження українського поета, живописця та мислителя Тараса Шевченка. Літературна спадщина Тараса Григоровича налічує 237 віршів і поем, а також дев'ять повістей. Які сенси можна нині віднайти в його найвідоміших творах, розповіла директорка черкаського музею "Кобзаря" Ольга Шарапа
"Кавказ"
Ця поема нині найбільше в усіх на вустах, розібрана на цитати й суголосна нам, українцям:
"Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!"
Твір написано в Переяславі 1845 року. Передувала написанню звістка про загибель на Кавказі під час війни друга Шевченка Якова де Бальмена, військового лікаря. Саме йому і присвячено поему. Для Шевченка втрата друга була болісна. Скорбота вилилася на папір знову актуальними для України рядками про долю поневолених Росією народів Кавказу.
"Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайне серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки – море розлилось,
Огненне море!"
"Заповіт"
Вірш написано також 1845 року в Переяславі, тобто він належить до плідного періоду творчості "Трьох літ". Тоді Шевченко працював у складі Археографічної комісії. Їздив містами й селами, щоб змальовувати старовинні церкви, монастирі та будівлі. Якось він сильно змок у дорозі. Невдовзі почалося двостороннє запалення легенів. Шевченка доглядав його приятель, лікар Андрій Козачковський. Обидва знали, що хвороба може стати смертельною. Після 20 грудня стан 31-річного Тараса був майже безнадійним. Саме тоді він написав епохальні рядки "Як умру, то поховайте…" До речі, спершу поезія не називалася "Заповіт". Назва виникла пізніше. Тепер саме час, коли збуваються його пророчі рядки: "Як понесе з України у синєє море кров ворожу…"
А щодо "Не забудьте пом'янути незлим тихим словом", то це бажання кожної людини. Проте через століття Шевченко залишається для нас постаттю номер один. Закладені ним сенси – глибокі та проникливі, й саме на них мусимо орієнтуватись і сьогодні.
"І мертвим, і живим, і ненарожденним…"
Це ще один твір 1845-го, що входить до шкільної програми. Бачення історії України та її майбутнього вилилося в поезію, до переосмислення якої варто повертатися в різні періоди життя. У шкільні роки його звертання "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя" сприймається чітко і зрозуміло, ніби стосується лише освітнього процесу, а в 30, 40 чи 60 років змушує шукати власне коріння, пробуджувати національну пам'ять.
Рядки "Нема на світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину шукати доброго добра" свідчать про любов до рідної землі й біль за її синів і доньок, їхню байдужість, за Україну того часу, перетворену на велику руїну. Тарас Григорович шукає першопричини цієї руїни й дає настанови майбутнім поколінням українців. Його слова були злободенні і в 1990-х, і на початку 2000-х, тобто за багато років до російсько-української війни, коли наша держава замість розвитку в перші десятиліття незалежності втрачала свою силу. Чому? Відповідь у цій же поезії:
"Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили".
Завершується цей твір рядками "Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!" і нині є закликом згуртуватися на боротьбу проти споконвічного російського ворога.
"Чи не покинуть нам, небого"
Це остання поезія Тараса Шевченка, яку він написав у Петербурзі 1961 року за 10 днів до смерті. Живучи там багато років, він ніби повертається ввечері додому й аналізує своє життя:
"Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться рихтувать
Вози в далекую дорогу…"
У своїй завершальній поезії Тарас Григорович описує бачення своєї ролі в українській літературі. Простежуємо усвідомлення того, що Петербург, де він жив тривалий період життя, будувався по суті на кістках українців. Пише щемко, по-людськи, без закличних рядків, притаманних його іншим творам. Саме цей вірш допоможе пізнати творчість Шевченка з усіх боків.
Він прожив 47 років, але геній, напевно, полягає в тому, що Шевченко зміг сказати все ще в досить молодому віці.
4 
35413
Коментарі